Життя Львова після карантину: економічна конкуренція та механізми збереження політичного балансу
Україна поступово переходить на третій етап “послаблення” карантину. Ми спостерігаємо, як більшість міст створюють власні програми для підтримки малого та середнього бізнесу, і намагаються відновити діяльність критичної інфраструктури. Цими днями у Львові затверджено програму ефективного виходу з карантину, яка передбачає зменшення негативних наслідків пандемії та відновлення внутрішнього ринку.
Як зміниться стратегія розвитку Львова та країни загалом в умовах прийдешньої фінансової кризи? Якими мають бути кроки уряду для втримання економіки – розповіли наші експерти.
Кожна з цих криз мала однакові наслідки: глобальний перерозподіл ресурсів, поява нових великих гравців на бізнес-арені, зміна векторів виробництва.
Дмитро Шеренговський
Тарас Хавунка: Пропоную розпочати з ключової теми та поговорити про економічну конкуренцію в умовах карантину. Як розгортатимуться події в цій площині найближчим часом? Що чекає на український бізнес в умовах нової кризи? Чи залишиться вільним доступ суспільства до всіх ресурсів, та що отримає місто від “послаблення”?
Руслан Фогель: Як керівник підприємства, яке займається експортом продукту в різні частини Європи, можу поділитися спостереженнями, що наразі відновлення життєдіяльності бізнесу відбувається дуже повільно. Особливо це стосується галузей, які залежать напряму від торгівельних ланок. Занадто довго споживач не міг отримати бажаної продукції, а підприємства, в свою чергу, довго були закриті. За час карантину більшість з них накопичили свої продовольчі запаси, сировину, проте попит на неї знизився. Я вважаю, що в теперішній час ключовою є проблема відсутності попиту, спроби його відновлення і пожвавлення економічної активності. Про повноцінне відновлення роботи бізнесу можна буде говорити пізніше, коли попит буде формувати пропозицію.
Дмитро Шеренговський: Зараз ми всі знаходимося в ситуації невизначеності та очікуємо суттєвого послаблення карантинних норм в різних країнах, повернення до нормального життя. Проте, ніхто з нас до кінця не може спрогнозувати, як будуть далі розвиватися події, міжнародні інституції та медики попереджають про можливу другу хвилю захворюваності. В цих умовах, найбільшою проблемою можу виділити товарну інфляцію. В контексті потенційної другої хвилі пандемії великим попитом буде користуватися саме медична галузь виробництва. Відповідно, бізнес має змогу зараз переформатувати свою діяльність у цьому напрямку, щоб отримувати додаткові ресурси.
На прикладі інших країн, які швидше долають хвилю зараження, бачимо, як уряди намагаються правильно розподілити ресурси на створення системи безпеки охорони здоров’я, забезпечення тестування, та втримання критичної інфраструктури. Погляньмо на політичний контекст цих процесів: низка виборів в багатьох країнах була відмінена або перенесена. Бізнесу зараз важливо усвідомити: критичні товари та послуги будуть в топ-пріоритеті у покупців.
Іван Городиський: як юрист, що працює з бізнесом безпосередньо, можу додати, що це перша криза за останні 10 років, яка є глобальною у всіх аспектах. ІТ-бізнес, який так активно розвивався у Львові досі, зараз стикається з реальним ризиками скорочень та конкуренції на світовому ринку (більше про виклики у сфері ІТ в умовах карантину – в нашому матеріалі, – прим.) , це залежить від того, наскільки “просідає” ринок технологій в Штатах, Південній Кореї чи Перській затоці (активний інвестор ІТ за останні декілька років).
Цікаво, що світ передбачав цю загрозу ще в 2007 році, внаслідок активного збільшення транспортних потоків, які імовірно спричинять легше поширення вірусів.
Я залишаюся оптимістом, і вважаю, що вже після імовірної другої хвилі ця пандемія закінчиться. Втім, проблема забезпечення медичної сфери і її готовності до таких викликів все ж існує. Величезна частка світового ВВП європейських країн забезпечувала розвиток медичної галузі. Проте, за 70 років ми виявилися неготовими до пандемії. Правильний розподіл цих ресурсів, розробка нових фармацевтичних засобів та якісне забезпечення лікарень – такими мають бути пріоритети країн на майбутнє.
Інноваційність у підходах ведення бізнесу буде прогресувати, бо без цього неможливо повернутися до повноцінного життя.
Руслан Фогель
Тарас Хавунка: Чи відчує країна відсутність нових інвестицій та втрати у створенні певного продукту? Що передбачає фінансова криза для країни та міста: втрата певного рівня забезпеченості чи пошук альтернатив і нових підходів до бізнесу?
Руслан Фогель: За моїми погнозами, щонайменше 4 роки країні знадобиться для того, щоб повернутися до економічного добробуту. Проте, інноваційність у підходах ведення бізнесу буде прогресувати, бо без цього неможливо повернутися до повноцінного життя. Підприємці зараз змушені ризикувати. Вони розуміють, що старі правила вже не працюватимуть в теперішній надзвичайній ситуації. Працедавці будуть переорієнтовувати виробництво на більш конкурентні напрямки.
Дмитро Шеренговський: За останнє 10-ти ліття світ пережив вже три великі кризи. Перша – політична, яка змусила замислитись уряди країн про те, що таке держава, якими є її основні функції, як зберегти її суверенітет. Перша криза передбачала боротьбу суспільства проти тероризму як явища. Уряди різних країн ставили перед собою питання: як ми можемо гарантувати безпеку своїм громадянам?
Вже у 2008 році світ охопила економічна криза. Великий занепад економіки продемонстрував, наскільки гіпер глобальна економіка є взаємозалежною. Тим не менше, ця криза відкрила нам багато можливостей. Ми почали нарощувати капітал, прагнути глобалізації, проте, ставали щоразу обережнішими. В період третьої кризи, пов’язаної з пандемією коронавірусу у світі, уряди багатьох країн можуть зіграти в таку собі протекціоністську гру зі своїм бізнесом. Як влада з цим справиться – залежатиме від ефективного виконання її функцій на місцях та впровадження ефективного регулювання.
Кожна з цих криз мала однакові наслідки: глобальний перерозподіл ресурсів, поява нових великих гравців на бізнес-арені, зміна векторів виробництва.
Іван Городиський: Ми задаємо логічне запитання: де шукати додаткові інвестиції для країни та міста? Однозначно, іноземний ринок формує попит на деякі сфери, і потрібно буде шукати нові шляхи їхнього розвитку в теперішніх реаліях. Зараз держава має створити належні умови для розвитку бізнесу та залучення інвестицій, нових проектів та налагодження різних каналів зв’язку в межах ринку. Проблема в тому, що в Україні низька довіра бізнесу до влади, незалежно від суми їхніх активів. На жаль, ця криза не посприяла нормальному діалогу між бізнесом та владою, а рівень недовіри тільки наростився.
Україні вдалося втриматись в контексті світових реалій, застосовуючи спроби побудови певних моделей авторитаризму для запобігання поширення вірусу.
Іван Городиський
Тарас Хавунка: Чи допустимим є підвищення авторитаризму в діяльності влади на піку захворюваності? Чи є виконання регуляторних обов’язків та попередження ризиків – взаємозалежними, та де межа між контролем з боку держави та збереженням прав громадськості в контексті українських і світових реалій?
Іван Городиський: Україні вдалося втриматись в контексті світових реалій, застосовуючи спроби побудови певних моделей авторитаризму для запобігання поширення вірусу. В доцільності заходів уряд не перетнув межу, що найважливіше, нам вдалося запобігти глобальним ризикам захворюваності. Проте, маємо іншу проблему. Комунікація держави з громадськістю в Україні була провалена повністю. Маємо яскравий приклад діяльності будівельних гіпермаркетів та “Епіцентрів”, окремих ресторанів попри закриття критичних підприємств. Ця вибірковість у роботі закладів, а також відсутність належної реакції влади на це, мала деморалізуючий вплив на суспільство. Тепер, чим сильнішою буде криза, тим більшим буде невдоволення громадськості до дій влади.
Дмитро Шеренговський: Нова економічна криза очікувалась трохи пізніше. Світ боявся 2024 року, в якому мали відбутися вибори в провідних країнах. Ця пандемія коронавірусу пришвидшила прихід економічної кризи, до якої ми не були готові на початку. В таких умовах постає важливе питання ефективності держави як інституції, доцільності прийняття рішень, виконання функцій влади. Так, стратегічно важливі рішення не можуть подобатися всім, але ці завдання відіграватимуть ключову роль у діяльності країни. Будь-які кроки влади повинні підтверджуватися стратегічною метою. Яким ми бачимо результат цих змін? Ми хочемо фізично “пережити” кризу, або не втратити економіку і забезпечити її стрімкий ріст.
У своїх рішеннях влада не повинна шукати тільки суспільного схвалення і “танцювати” на фоні загальних настроїв населення, а ефективно попереджати ризики.
Тому, що настрої населення є ситуативними, вони піддаються меседжам окремих лідерів громадської думки, і в цьому принципова різниця між спроможністю і свідомістю влади. Тільки ті держави, які чітко окреслили стратегічні цілі країни, можуть вибудувати ефективну політику. Я досі не розумію, яка наша стратегічна мета. Влада не адресувала чітких подальших кроків та дій, не налагодила якісну комунікацію з громадськістю та бізнесом.
Руслан Фогель: Якщо ціль влади – зберегти популярність та виграти наступні вибори, то ми спостерігатимемо ситуативність у прийнятті нею ключових для держави рішень ще дуже довго. Це швидше нагадує метання між політиками різних країн, та спроби ситуативно наслідувати їхні дії. Проте, якщо уряди країн Європи та США вважають своє населення свідомим і дорослим, то українська влада, на жаль, не до кінця усвідомлює економічні наслідки своїх дій. Зараз питання порядку денного риторичне: від чого ми постраждаємо більше – від пандемії коронавірусу, чи від економічної зупинки світу?
У своїх рішеннях влада не повинна шукати тільки суспільного схвалення і “танцювати” на фоні загальних настроїв населення, а ефективно попереджати ризики.
Дмитро Шеренговський
Тарас Хавунка: Нещодавно Львівська міська рада ухвалила програму відновлення міста “Львів завтра”, яка передбачає план виходу з карантину, попередження фінансової кризи та запуск економічних процесів в місті. На вашу думку, чи може затверджена програма стати ефективним інструментом для відновлення діяльності міста? Яким ви бачите Львів після карантину?
Іван Городиський: Ставлюся до запропонованої програми дуже скептично, і вважаю, що цей документ був актуальним в березні, а станом на кінець травня такі пропозиції від міської влади є застарілими. Документ ніби націлений на те, що пандемія і карантин триватимуть вічно. Важливо розібратися, якою повинна бути ефективна політика країни в частині великих міст, до яких належить і Львів. Йдеться про правильне співвідношення юридичних заходів та збереження рівня економіки. Міська влада не вжила відповідних заходів для попередження додаткових ризиків для місцевого підприємництва. Зачинити перукарні на тривалий термін – означає “дати” можливість таким закладам працювати підпільно, наражаючи громадськість на небезпеку. Використати три тижні строгого карантину можна було на створення чітких протоколів заходів безпеки, проведення місцевого моніторингу закладів та пропозицію альтернативних рішень для роботи підприємств в нових умовах. Як бачимо, на жаль, цього не було зроблено вчасно, відтак запропонована програма “Львів завтра”, як на мене, вже не є актуальною.
Руслан Фогель: Маємо розуміти, що в Україні є близько 40% “тіньової” економіки. То чи перестане вона розвиватися в умовах карантину? Це питання сумнівне. Повністю зупинити економічне життя в місті не можна, і коли карантин триває дуже довго, люди змушені шукати альтернативу заробітку. Щоб запобігти такому розвитку подій, органи влади мали б створити конкретні правила, а не накладати тотальну заборону на деякі критичні підприємства. Ще одна помилка в статегічній роботі міста – пошук “золотої” сфери, яка приносить найбільші прибутки. У випадку Львова йдеться про туристичну галузь. Місто має вміти правильно балансувати в межах економічної системи та сприяти зростанню ВВП в різних галузях, замість робити “ставку” на щось одне, бо від теперішніх наслідків кризи ми однозначно не виграли.
Дмитро Шеренговський: Нам важливо зрозуміти які цілі в розвитку ставить перед собою місто. З точки зору політичного процесу, ми бачимо спробу влади умовно “домовитися” з мешканцями, представниками бізнесу та аналітичними групами. Програма “Львів завтра” – це пропозиція влади відновлення всіх процесів в місті для безпечного повернення його до життя. Місцева влада зібрала ключових стейкхолдерів і запропонувала основний курс для нас, і в цьому я бачу великий плюс. З іншої сторони, маємо усвідомити контекст. Безпечне повернення до реальності – це програма на сьогодні, але не на завтра. У пропозиціях львівської влади бракує стратегічності. Якими мають бути подальші кроки міста в контексті глобальної фінансової кризи? Яким чином місто повинне не просто відновити роботу своїх підприємств, а продумати подальші кроки попередження кризи. Йдеться про пошук альтернативних варіантів розвитку окремих сфер, налагодження нових комунікацій та впровадження конкурентоспроможних ідей, від яких Львів буде попереду інших міст. Нам важливі зараз нові підходи до розвитку підприємств, а не лише відновлення їхньої роботи.
Матеріал підготовлено в рамках соціальної ініціативи #допомагаю_бізнесу