1. Проблема

У 2025 році набув чинності новий механізм оплати послуг первинної медичної допомоги (ПМД), затверджений Постановою КМУ №1503. Він докорінно змінює модель фінансування, оцінювання та верифікації декларацій, що призвело до хвилі запитань та занепокоєнь медичної спільноти щодо практичної реалізації у сфері охорони здоров’я.

Основні проблеми:

• Фінансова нестабільність і кадрова криза:
  Через непрогнозованість, зменшення виплат та загальний тиск нової системи фінансування, медичні заклади опинилися в критичному становищі. Як наслідок, вони змушені: скорочувати заробітні плати; відмовлятися від контрактів із НСЗУ; втрачати працівників через вимушену зміну сфери діяльності.
• Несправедлива формула оцінювання «одне правило для всіх»:
  Коефіцієнт 0,8 застосовується однаково до всіх надавачів, незалежно від контексту їхньої роботи.
• Недосконалість індикаторів якості:
  Для того, щоб отримати доплату до капітаційної ставки (до 15%), лікар має зафіксувати в електронній системі охорони здоров’я низку показників: артеріальний тиск, індекс маси тіла, результати лабораторних обстежень тощо — мінімум раз на рік. Проте, механізм нарахування надбавок за роботу з хронічними пацієнтами складний, непрозорий і не має зрозумілого алгоритму реалізації. 
• Система «заохочення кількості»:
  Фіксація частоти звернень пацієнтів як головний критерій оплати заохочує до формалізму і знижує якість медичного обслуговування.
• Критичні вади у верифікації декларацій:
  Понад 16% записів у системі охорони здоров’я мають статус “неверифікованих” або “потребують верифікації”, що блокує фінансування. Мова йде про понад 5,6 мільйона записів, які не підтверджені. Тобто кожен шостий запис у системі нині або не пройшов перевірку, або взагалі не був перевірений.
• Невідповідність формули реальним умовам:
  У розрахунках враховуються навіть пацієнти, які вже не є активними — померли, змінили лікаря або чия декларація анульована. У таких випадках лікар не має жодного впливу: він не може змусити померлого або українського біженця прийти на консультацію за місцем попереднього проживання в Україні, не має права анулювати декларацію без ініціативи пацієнта, і не завжди має доступ до інформації, чому саме людина не звертається за консультацією.
• Формальна прозорість, яка не працює на практиці:
  Опубліковані методи та дані не дозволяють закладам перевірити справедливість застосування формули.
• Відсутність механізмів захисту лікаря:
  Декларована підтримка НСЗУ не підкріплена реальними інструкціями або процедурами захисту в конфліктних ситуаціях з пацієнтами.
• Непрозорість і дискримінаційність моделі:
  Лише 10% закладів можуть отримати повне фінансування, інші — занижене, без доступу до зрозумілих критеріїв оцінки.

Особливо складною є ситуація у сільських територіях та прифронтових регіонах, адже сотні тисяч людей змінили місце проживання в межах країни або ж, виїхали за кордон, через що, переважно, втрачали зв’язок зі своїми сімейними лікарями. Багато декларацій формально залишаються чинними, хоча по суті — пацієнти вже не обслуговуються. І хоч ці декларації неактивні, система все одно враховує їх у формулі.

2. Мета кампанії

1. Захистити інтереси державних і приватних надавачів медичних послуг, які співпрацюють із НСЗУ;

• Сформувати публічну, аргументовану позицію медичної спільноти на основі аналізу реального впливу нових правил;

• Запустити механізм конструктивного діалогу між НСЗУ, МОЗ і надавачами медичних послуг;

• Ініціювати обговорення та доопрацювання недосконалих положень Постанови №1503.
   

3. Партнери кампанії

• Громадська організація «Академія Сімейної Медицини України»

• ГО «Центр економічного зростання LRHub»
   

4. Цільова аудиторія

• Кабінет Міністрів України

• МОЗ України

• Національна служба здоров’я України

• Комітет Верховної Ради з питань здоров’я нації

• Медичні асоціації, пацієнтські спільноти

• Медіа, аналітичні центри, донори
   

5. Очікувані результати

• Визнання проблем на рівні державних органів;

• Запуск офіційного діалогу між НСЗУ та надавачами медичних послуг;

• Перегляд положень Постанови №1503 щодо ПМД;

• Зменшення кадрового тиску та підвищення стабільності в роботі медичних закладів;

• Посилення впливу професійної медичної спільноти у формуванні політик.