У 2016 році, коли засновували студентську ініціативу «Львівський регуляторний хаб», саме Віктор Лях та Фонд Східна Європа підтримали нас. Ми стали добрими партнерами і втілили кілька спільних проєктів.
Сьогодні підсумовуємо п’ятиріччя роботи Львівського регуляторного хабу (ЛРХ), спілкуємось із Віктором про минуле нашої організації та зазираємо у майбутнє.
— Чи пригадуєте, як створювалась ініціатива і чому ви вирішили долучитись до цього процесу?
— Ініціатива зародилася в головах наших колег. А ми, коли бачимо гарну ідею, бачимо її цінність, активну команду, то підтримуємо її становлення: програмне та інституційне.
Власне, Львівський регуляторний хаб став одним із найуспішніших прикладів того, як можна змінювати країну, підтримуючи ініціативи громадського сектору. І підтримувати до того часу, поки організація вже сама зможе забезпечити себе, буде спроможною до стійкого розвитку.
Регуляторних хаб – один з показових прикладів як ініціатива народилася з нашої програмної діяльності і зросла вже в стабільну успішну організацію, яка реалізовує проекти не лише у Львівській області, але й за її межами. Я вами пишаюсь.
— Віктор Лях
— Які ознаки вказували на те, що ЛРХ зможе вирости і стати ефективною організацією?
— Ми побачили глибоку зацікавленість у темі, мотивацію команди, глибокі знання щодо регуляторної політики. А ще — довгострокове бачення. Мені здається, це все й було основною запорукою успіху.
— Ви співпрацювали з Хабом на різних етапах становлення. Чи можете підсумувати діяльність організації?
— Слід сказати, що перші п’ять років для будь-якої ГО – це етап її становлення і набуття першого досвіду. Коли команда має відповісти на внутрішні виклики щодо свого розвитку.
За перші п’ять років ЛРХ досягнув неабияк багато. Є команда, є сталість. Організація сформувала вже своє реноме і підкріпила його реальними проєктами та результатами. Повірте мені, не так багато новостворених організацій можуть це зробити.
Якщо немає структурованості та системності, то організації — як і стартапи – за три-чотири роки припиняють свою діяльність. Люди вигорають, не отримуючи потрібного результату. Тож Хаб — це класний виняток, і динаміка доволі позитивна.
Окрім того, небагатьом організаціям вдається вийти за межі свого географічного регіону. А це також – показник успішності. Хаб уже давно вийшов за межі Львівської області: його методології, досвід потрібні по всій Україні.
— Про фінансування. Хаб публікує джерела свого фінансування, і переважно це – гранти. Добре відомо, що грантове фінансування не може оплатити усю роботу, яку виконують члени ГО. Треба постійно якось викручуватись. Як ви думаєте, який вигляд має фінансово незалежна, успішна ГО?
— По-перше, диверсифікація. Звісно, потрібно працювати з грантами, але також і з контрактами. Я би рекомендував, перш за все, спробувати «продавати» свої послуги та укладати контракти.
По-друге, розширяти перелік партнерів, але пам’ятати, що він не може бути нескінченно широким, бо так втрачається фокус. Треба налагодити довгострокові партнерські програми з кимось. Принаймні три, щоб забезпечити сталість.
По-третє. Ми у Фонді багато говоримо про перехід з грантового фінансування на фінансування з приватних джерел. Маю на увазі систему, коли громадяни фінансують діяльність громадських організацій.
І ще треба думати, як співпрацювати з бізнесом. Таку складну стратегію фінансування треба ретельно вибудовувати. Усе має працювати прозоро. Слід дотримуватись усіх етичних норм. Але у вашому випадку я також розглянув би і цей варіант.
За перші п’ять років ЛРХ досягнув неабияк багато. Є команда, є сталість. Організація сформувала вже своє реноме і підкріпила його реальними проєктами та результатами. Повірте мені, не так багато новостворених організацій можуть це робити
— Власне, зараз є кілька законодавчих ініціатив щодо запровадження принципу відсоткової філантропії. Як думаєте, чи працюватиме він в Україні?
— На жаль, в Україні практики приватного фінансування громадських організацій не поширені так, як у західних країнах. Приміром, кожен європеєць або американець зі своєї зарплати сплачує щомісяця кілька десятків євро/доларів на підтримку ГО. Більш того, оплата списується автоматично.
Українці демонструють готовність фінансувати певні благодійні або суспільні ідеї. І робили це не раз: Майдани, підтримка армії, збір коштів хворим, відновлення пам’яток культури тощо. Але я би порадив вам не покладатися на цей інструмент фандрейзингу у своїй стратегії. Успіх вашої фінансової незалежності — саме у комбінованому підході до формування бюджету програм.
— Чи могли би Ви сформулювати головну цінність, яку створює Хаб своєю діяльністю?
— Хаб намагається забезпечити “public-private dialogue” між суспільством, бізнесом і владою щодо того як привести у відповідність інтереси всіх сторін, зробити це у найкращий спосіб. Під «найкращим способом» я розумію економічну вигоду всієї громади в цілому, а не певних інституцій чи категорій.
Хаб може бути тією професійною організацією, яка допоможе написати стратегію, побудувати майданчик для діалогу, визначити правила роботи, правила внесень змін у місцеві регуляторні акти, політику тощо.
Я сподіваюся, що наші органи місцевого самоврядування надалі матимуть контракти з Хабом чи подібними організаціями для побудови таких стратегій, платформ, ведення таких діалогів.
Вірю, що колись органи місцевого самоврядування конкуруватимуть за бізнес, за платників податків. Можливо, колись для губернаторів чи голів місцевих рад будуть встановлені KPI типу: скільки компаній відкрито, скільки податків вони сплатили, скільки людей забезпечено роботою тощо.
Коли таке станеться, тоді створення привабливого середовища для провадження бізнесу вимагатиме від можновладців активних дій, створення якісних послуг. Тоді настане ваш зірковий час. Бо у Хабу є дуже класна програмна експертиза. Ви знаєте, що робити, і знаєте це глибоко. У вас є унікальні знання, як вести публічно-приватний діалог, якою має бути регуляторна політика, щоб вона відповідала інтересам економічного розвитку регіону.
— Можете назвати інші цінності та характеристики, які формує Львівський регуляторний Хаб?
Тут найважливіше – комбінація характеристик. Без зв’язку між ними важко уявити цілісну картину.
⭐️ Перш за все – це професіоналізм і глибока експертиза у тому, чим ви займаєтесь.
⭐️ По-друге, це величезна енергія та мотивація працювати. Тобто пристрасть: «Ми живемо цим. Нас драйвить це. Нам це цікаво». Таке собі поєднання мотивації, драйву, бачення мети, відданості справі.
⭐️ Третє – це гнучкість і відкритість до нового, творча адаптація. Ви готові змінювати свої підходи (не цінності), бо світ довкола змінюється щодня.
У Хабу це все органічно скомбіновано. Серед громадських організацій це – ознака певного рівня розвитку.
— Чого побажаєте Хабу на наступні п’ять років?
Проста ілюстрація: нещодавно на конференції ми говорили про майбутнє. І два факти мене вразили. Діти, які цього року пішли в перший клас, вийдуть на пенсію у 2080 році й житимуть у 2100 році. Половина цих школярів працюватимуть у професіях, яких ще взагалі не існує.
Тобто, здавалось би, 2100 — таке далеке майбутнє, але воно вже поряд. Із цими школярами ми вже будемо спільно працювати за 10-15 років. Саме вони формуватимуть бачення і наші міста вже у 2100 році.
Звідси порада: не бійтесь планувати стратегічно. Ми зазвичай схильні реагувати на те, що відбувається навколо. Але важливо мати візію майбутньої держави, транслювати її своєму оточенню і формувати навколо неї свої підходи.
Упевнений, що роль консультантів у розробленні успішних економічних стратегій і політик за 5-10 років стане ще більше затребуваною. Тож готуйтесь до цього відповідально.
У команди Хабу є доволі класна драйвовість, енергія та ідеї. Не бійтеся змінюватись. Співпрацюйте з молоддю. Від цього залежить успішність держави.
Розмовляла Оксана Ємець (Пужаковська).